Сучасні підходи у лікуванні хламідіозу у вагітних.

Хламідіоз – бактеріальна інфекція, захворювання, що передається статевим шляхом.

Причини виникнення.

Зараження відбувається при потраплянні в організм внутрішньоклітинного паразиту Chlamidia trahomatis. Основний шлях – незахищений статевий акт. Але вважається, що заразитися можна і побутовим шляхом: через загальний посуд, рушники та при рукостисканні. Потрапляючи на слизову оболонку хламідії починають активно розмножуватися і вражають в першу чергу. >шийку матки та цервікальний канал. Паразит не виживає на слизовій оболонці піхви через кисле середовище.

Клініка.

Хламідіоз здебільшого протікає у прихованій формі, не завдаючи хворим незручностей. Навіть під час вагітності, коли організм жінки ослаблений, симптоматика мінімальна. Можуть турбувати незначні болі в області малого тазу та слизові оболонки з піхви. Розвиваються уретрит та цервіцит. У запущених випадках і при сильно ослабленому імунітеті, наприклад, у хворих на ВІЛ інфекцією хламідії можуть уражати органи малого тазу. Клінічна картина у разі буде яскравою і протікає на кшталт сальпингоофорита, бартоленіту тощо.

В даний час відсоток вагітних, хворих на хламідіоз дуже високий. Під час вагітності інфекція не викликає потворності плода. Головна загроза це мимовільний викидень та зараження дитини під час пологів під час проходження через родові шляхи. Для немовлят зараження хламідіозом може призвести до ураженням очей і розвитком пневмонії. У маленьких дітей пневмонія часто закінчується летальним кінцем.

Хламідіоз становить небезпеку для жінок, що не народжували, так як при прихованій течії довгий час залишається непоміченим і завдає непоправної шкоди, вражаючи матку і маткові труби. Тому розвивається безпліддя.

Основні клінічні прояви хламідіозу у вагітних:

• слизові виділення з піхви з неприємним запахом;
• свербіж і печіння при сечовипусканні;
• загальна слабкість;
• Незначне підвищення температури.

Діагностика.

Усіх вагітних обстежують на Хламідіоз при постановці на облік. Обстеження входить до обов’язкових стандартів. Виявити хламідії буває дуже важко. Крім мазка з піхви, уретри та цервікального каналу використовуються складні методи діагностики: ПЛР, ІФА, посів.

Найчутливіший метод – ПЛР. Це визначення ДНК збудника у матеріалі. За допомогою методу ІФА підтверджують діагноз, якщо щось викликає сумніви. Також він допомагає визначити стадію хвороби. Посів в даний час використовується рідко, так як тривалий за часом і мало інформативним щодо хламідіозу.

Сучасні методи та схеми лікування вагітних.

Враховуючи значні побічні ефекти та негативний вплив на плід, лікарі обмежені у виборі. У звичайній схемі лікування застосовуються хіноли та антибіотики тетрациклінового ряду. Вони мають високу ефективність, але мають тератогенний ефект. Препарат, що використовується для лікування вагітних – Еритроміцин. Має високу ефективність, але викликає сильні побічні ефекти у вигляді блювоти, нудоти і болю в животі. Також незручний він і тим, що приймати потрібно багаторазово та у високій дозі. Багато дерматовенерологів пропонують поєднувати Еритроміцин з другим антибіотиком, тим самим зменшивши його дозу та кратність прийому. Препарат вибору – амоксицилін. Він також є безпечним для вагітних. Існують і альтернативні цим двом антибіотикам препарати: Джозіміцин та Азитроміцин.

Схеми лікування:

1. Еритроміцин по 500 мг х 4 рази на добу. Тривалість курсу 7 днів.
2. Ерітроміцин по 250 мг х 4 рази на добу 14 днів.
3. Азитроміцин 1 гр. Одноразово.
4. Джозаміцин 500 мг х 3 рази на добу. Тривалість курсу 7 днів.

Обов’язкове повторне обстеження на хламідії через 3-4 тижні після лікування.
Як показує практика Хламідіоз важко піддається лікуванню. Але дотримуючись дозування і слідуючи схемі лікування, ймовірність одужання становить 95-100%.